У професії багато говорять про емпатію, прийняття і безоцінне ставлення до клієнта.

Але значно рідше - про те, що іноді клієнт може викликати роздратування, безсилля, нудьгу, тривогу або бажання дистанціюватися.

І справа не обов'язково в клієнті.

На цій зустрічі поговоримо про те, що відбувається з терапевтом, коли після сесії хочеться не писати нотатки, а просто видихнути і подумати: «Що це взагалі було?»

Обговоримо:

чому деякі клієнти викликають особливо сильні реакції
як відрізнити професійні труднощі від особистих тригерів
коли роздратування може бути важливою інформацією про процес
чому іноді ми починаємо повчати, рятувати, сперечатися або, навпаки, втрачати інтерес
що робити з почуттям провини за власні реакції
як використовувати свої переживання для розуміння клієнта, а не для боротьби з ними
Це не супервізія і не розбір конкретних випадків. Це простір для чесної професійної розмови про те, що зазвичай залишається між рядками навчальних програм і професійних стандартів.

Формат: камерна дискусія без лекції та без правильних відповідей.

Можна приходити з досвідом, без досвіду або з історією про того самого клієнта, після якого хочеться терміново записатися на власну терапію.