Багато психологів опиняються в дивному місці.

З одного боку, хочеться бути видимим, розповідати про свою роботу, знаходити своїх клієнтів.

З іншого - не хочеться перетворюватися на людину, яка щодня пояснює інтернету, як правильно жити.

Десь між цими двома полюсами народжується багато запитань:

Чи етично розповідати про свою роботу в соцмережах?
Де межа між популяризацією психології та спрощенням складних тем?
Чому одні психологи викликають довіру, а інші — бажання закрити сторінку через десять секунд?
Що робити із соромом видимості?
Як говорити про себе без самореклами, яка викликає внутрішній спротив?
Чи обов'язково бути блогером, щоб розвивати практику?
І чому іноді нас так дратує контент інших психологів?
Зустріч про те, як залишатися живим, професійним і впізнаваним, не перетворюючи власну сторінку на нескінченний потік «червоних прапорців», діагнозів і мотиваційних цитат.

Формат: камерна дискусія для психологів, психотерапевтів і студентів психологічних напрямків.

Без правильних відповідей.
Без оцінювання.
І без необхідності вести блог, щоб прийти на зустріч.