Поезія і музика постійно доводять велику суперечність нашого життя: необхідність водночас існувати у строгій формі та нестримну потребу і бажання за неї вийти.

Експерименти з літерами (кому вже скільки мова відсипала) і сімома нотами за усю історію писемності і музикотворення набували таких вибагливих і дивакуватих форм, що навіть ставали чистим листком і тишею.

Завжди цікаво спитати: «Що буде далі?», бо часто здається, що вже нічого нового бути не може, а потім світ дарує нам новий виклик і ми шукаємо у ньому нові смисли.

«Поезія – це для мене найчесніші форма нотатника. Хуліганська і фривольна, вдумлива і розгублена. Вона настільки про споглядання себе через світ довкола, що дозволяє собі формувати думки в рядках, як собі захоче. Іноді навіть, наче, робить це за мене. І головний закон тут полягає у тому, що ці тексти не ставлять собі на меті бути зрозумілими, але велика радість, коли їм вдається поглинути реципієнта», – говорить Гаська Шиян.